Я не умею мстить, завидовать и врать.
И в этом, в общем-то, совсем не виновата,
Что родилась на белый свет богатой,
Способной отдавать Любовь, не только брать.
Но мир давно живёт вдали от истин.
Спрошу у Бога, как же мир спасать?
Услышу вдруг небесный голос, чистый:
Надейся, верь, люби – уже недолго ждать!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
А я завистлив, мстителен и лгун.
Но Вам поклон, что Вы так чИсты!
Не долго ждать!
Немного, вёсен, лет, затмений лун...
Неистово любите!
И верьте непрестанно!
Своей надежде не давайте умирать! Комментарий автора: ...сказал же голос чистый! Спасибо Вам, что прочитали и откликнулись.
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
