Существование Бога нельзя доказать логически, как нельзя доказать логически и Его не существование. В результате - и то, и другое - это вопрос веры.
Разница лишь в том, что среди верующих в Бога есть истинные, рожденные в веру по откровению. А среди атеистов - все суеверные (атеизм - есть разновидность суеверия). Я вам сейчас это покажу. Кого мы называем суеверным? Того, кто верит в различные забубоны. Например, человек, которому перебежала дорогу черная кошка, отказывается идти по этой дороге. Забубоны? Безусловно.
А человек, который отказывается идти по дороге праведности ( соблюдать заповеди - не воруй, не лги, не убей, почитай родителей, люби ближнего, как самого себя) на основании того, что Бога нет, разве не такой же забубенный? Если он воруя, обманывая, убивая, вредит в конечном итоге самому себе, разве это не забубоны? Так уж лучше в черную кошку верить, чем в отсутствие Бога.
Но строго говоря, неверующих людей вообще нет. Каждый во что-то верит. Кто в совесть, кто - в доброту людей, кто - в какие то ценности: капитализм, социализм, демократию, кто - в силу денег, кто - в самого себя. Потребность веры заложена в человека.
Так вот, с точки зрения человека, верящего в истину (в Бога), все мной перечисленное и многое другое является забубонами или идолами.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моё возвращение в церковь. - Анна Рыкова Этой статьёй хотелось бы сказать,что Бог допускает в нашей жизни и такие ситуации,как в моём случае,только не надо отчаиваться!Не отварачивайтесь от Бога,просите мудрости для правильного выхода из сложившейся ситуации.Главное не бояться,что скажут люди.Если у вас появилось желание вернуться в церковь,будьте твёрды в своём решении.Приходите в церковь!Да благословит вас Господь!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
