Сердце Бога моего огромно,
И любви Его хватит на всех –
Для того, чтоб исцелить больного,
И бесплодной подарить вдруг детский смех.
Нет, Его рука скупей не стала,
Милости Его не кончился запас,
Просто в нашем сердце места мало
Стало для Того, Кто создал нас.
Потому что в сердце – жадность к деньгам,
Блуд, разврат и похоть там живут.
И, как следствие, приходит бедность,
И болезнь, и против Бога бунт.
И мы начинаем жить по плоти,
Научаясь быстро что и как
Надо делать, чтоб уважить похоть,
И приходит жизнь «вперекосяк».
И приходит злость и раздраженье,
И лукавство скрытое в глазах;
От обиды – горечь непрощенья,
От вины – сутулость лишь в плечах.
Как же много ходит нас, страдая
День за днем, порой из года в год,
Будто бы не зная, иль знать не желая,
Что однажды Бог нас призовет.
И Он спросит: «Сын мой, покажи мне сердце,
Почему ты прячешь от Меня свой взгляд?
Как тебя люблю Я, - и тут Бог заплачет, -
Но по Слову, все же, ты уходишь в ад.
Прочитано 10973 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
